Розділ 18. Пастка для мисливця

Роман «Той, хто вміє мовчати»

Розділ 18. Пастка для мисливця

Епіграф:

«Людина, яка приготувала пастку для ближнього,

рідко припускає,

що першим перевіряти її на міцність доведеться саме їй».

Відчуй атмосферу   через  відео

Того вечора Алекс Романовський зачиняв двері своєї квартири з виразом людини, яка щойно виграла

в доміно у районного чемпіона і тепер має повне право два дні поспіль не вітатися з людством.

Київ шумів за вікнами, як погано змащений трамвай, а в душі Алекса панувала приємна інженерна тиша. Усе поступово ставало на свої місця.

Рая забезпечувала домашній тил і котлети з психологічним ефектом.

Ліля — розвідувальні дані та розуміння офісної фауни.

Анжела з бухгалтерії мала рідкісну для бухгалтерів якість: вона знала, де лежать документи, і навіть іноді могла їх знайти.

Залишався тільки Ігор.

Ігор був людиною з тієї сумної категорії громадян, які вважають, що кар’єру можна побудувати виключно на кислій фізіономії та чужих помилках. Такі люди зазвичай з’являються в установах разом із меблями, а зникають лише після капітального ремонту.

Алекс лежав на дивані й думав.

— Ну що ж, — сказав він стелі. — Якщо людині хочеться загинути під власною шафою, не будемо заважати.

Стеля, як завжди, промовчала.

Ранок у вівторок зустрів офіс запахом розчинної кави, дешевого парфуму та адміністративної тривоги.

У переговорній було душно. Іван Іванович сидів на чолі столу з обличчям людини, якій одночасно підняли орендну плату і знизили рівень надії.

Планерка почалася мляво.

Але Ігор уже дозрів.

Він совався на стільці, як школяр, який сховав кнопку на вчительському кріслі. Нарешті, дочекавшись паузи, він театрально прокашлявся.

— Іване Івановичу, — почав він голосом районного прокурора із самодіяльності, — перш ніж перейти до нових завдань, вважаю за необхідне обговорити питання прозорості деяких угод.

При слові «прозорість» Анжела повільно підняла очі від блокнота.

Бухгалтерія взагалі не любить прозорості.

Вона віддає перевагу папкам.

— Зокрема, — продовжував Ігор, — замовлення по «Васнецов-Строю».

При згадці про Васнецова колектив трохи напружився. Васнецов був людиною, здатною одним поглядом скасувати тендер.

Ігор ефектно виклав на стіл папери.

— Ось проміжний кошторис. Ціну на фурнітуру завищено майже вдвічі. Виникає питання: де осіла різниця?

Він переможно подивився на Алекса.

Юра перестав жувати жуйку.

Саньок перестав малювати танк у блокноті.

Навіть кулер перестав булькати.

Алекс відкрив папку з виглядом хірурга, який заздалегідь знає діагноз пацієнта.

— Віктор Степанович Васнецов, — спокійно промовив він, — будує будівлі, які стоять довше за політичні обіцянки. Тому звичайну фурнітуру туди ставити не можна.

Він дістав наступний документ.

— Я замінив стандартні механізми на посилені. Австрійська сталь. Ось погодження клієнта.

Папір ліг на стіл.

Ігор зблід так швидко, ніби з нього вийняли внутрішню бухгалтерію.

Анжела поправила окуляри й сухо додала:

— Усі платежі проведено офіційно. Ба більше, завдяки заміні фурнітури фірма уникнула гарантійних збитків.

Після цього вона подивилася на Ігоря тим особливим бухгалтерським поглядом, після якого люди зазвичай починають згадувати свої старі податкові декларації.

Іван Іванович налився кольором доброго помідора.

— Ігорю! — гаркнув він. — Вам би цю енергію — та в продажі! А не в художню самодіяльність!

Ігор спробував щось сказати, але слова виходили з нього дрібні й безпорадні, як дешеві саморізи.

Нарада закінчилася раптово й принизливо для окремих учасників.

За десять хвилин Алекс уже сидів у кабінеті шефа.

Іван Іванович ходив кімнатою, важко дихаючи й потрясаючи папкою.

— Знаєш, Романовський, — нарешті сказав він, — ти спочатку здався мені черговим красивим дембелем з амбіціями. А виявився людиною з мізками. Це нині рідкість.

Він зупинився.

— Від сьогодні береш VIP-напрям. М’які меблі, великі клієнти, керівники, депутати, люди з поганим характером і хорошими грошима. Працюватимеш із Лілею.

При імені Лілі Алекс злегка підняв брову.

Це було майже непомітно.

Але не для Івана Івановича, який розумів людські стосунки гірше, ніж меблеву фурнітуру, проте нюх на драму мав чудовий.

— Тільки без романів у колективі, — буркнув він. — У мене від них потім звіти криві.

Коли Алекс вийшов із кабінету, офіс уже жив новим життям.

Юра дивився на нього з повагою людини, яка побачила, як товариш голими руками розібрав ведмедя.

Саньок навіть кивнув.

Ліля стояла біля вікна.

Сонячний промінь ковзнув по її волоссю, і на секунду весь офіс із його сварками, накладними та вічно вмираючим принтером кудись зник.

— Вітаю, — тихо сказала вона.

— Дякую за попередження, — відповів Алекс.

— Я не люблю щурів у меблях, — знизала плечима Ліля. — Вони псують конструкцію.

Алекс усміхнувся.

Дід Жорж колись казав йому:

— Гнила гілка сама ламається. Головне — не ставати поруч, коли вона впаде.

Тепер Алекс остаточно зрозумів сенс цих слів.

У Києві перемагав не той, хто голосніше кричав.

Перемагав той, хто вмів чекати, тримати спину прямо і вчасно підкручувати розхитані болти людської природи.

Слово від автора:

У житті я не раз помічав дивну річ: людина, яка надто старанно готує пастку для іншого, часто забуває перевірити, чи не стоїть сама на краю ями.

Особливо це помітно там, де люди щодня працюють поруч. У невеликому колективі всі рано чи пізно починають знати одне про одного трохи більше, ніж записано в посадових інструкціях. Хтось бачить чужу помилку, хтось — чужу слабкість, а хтось терпляче чекає моменту, коли зможе використати її проти людини.

Але є одна річ, яку важко перемогти інтригами, — це спокій.

Можливо, саме в цьому й полягає справжня сила людини: не в тому, щоб завжди завдавати удару першою, а в тому, щоб не дозволити чужій хитрості змусити тебе втратити власну гідність.

І ще одне.

У кожного з нас є своє місце, куди хочеться повернутися після всіх офісних війн, чужих амбіцій і щоденної метушні. Місце, де вже не потрібно нічого доводити.

Дім.

Бо після того, як людина цілий день тримає спину прямо перед чужим світом, увечері їй особливо хочеться сісти у своє крісло, обійняти близьку людину й нарешті відпочити.

Створіть свій простір для таких вечорів разом сайтом:  https://obstanovka.com.ua/

Читати далі

Головна сторінка - - - -Попередня сторінка - - - - Наступна сторінка